За своє 2500-річне існування м.Білгород-Дністровський знайшов багатющу історію, пережив чимало історичних епох, його численні назви свідчать про часте пересування і зміну населення, але берега швидкого Дністра завжди були густо заселені.
Історія м. Білгород-Дністровського починається з кінця VI ст. до н.е., коли вихідці з малоазійського міста Мілета на західному березі річки Дністер заснували місто Офіуссу – Тиру. Залишки стародавньої Тіри, розташовані на місці нинішнього Білгорода-Дністровського є унікальною пам’яткою історії та культури. За, майже, тисячолітню історію Тира пережила не одне нашестя – гети, готи, гуни; а в перших століттях н.е. місто входило до складу Рмскіой імперії і перейменовується в Алба-Юлію. Ранні слов’яни назиают місто Турисом, уличі і тиверці – Білгородом.
У XII в. Білгород входить до складу Галицько-Волинського князівства, з 1214 року – під владою Угорського королівства. В кінці XIV ст. місто входить до складу Молдавського панування і іменується як Четатя-Албе. Він стає його головним портом і столицею південних провінцій Молдавії. До цього часу завершується і будівництво потужної фортеці – одного з видатних і цікавих пам’яток оборонного зодчества середньовіччя. Будівництво такої фортифікаційної споруди було пов’язано, перш за все, з політичною нестабільністю в краї. Про час будівництва фортеці існують різні версії.
Одні вважають її турецькою, інші молдавською, а цитадель – генуезькою, будувалася ж вона майже 200 років (XIII-XV ст). У всі часи фортеця захоплювала, вражала своєю потужністю і неприступністю. Побудована на високому скелястому березі Дністровського лиману з місцевого каменю – вапняку, в плані являє собою неправильний багатокутник площею трохи більше 9 га. Піднявшись на бічний майданчик стін, можна обійти фортецю по периметру й ознайомитися з конструктивними і архітектурними особливостями оборонної лінії.
Протяжність оборонних стін близько 2,5 км, висота стін і веж від 5 до 15 м, товщина від 1,5 до 5 м. З півночі фортеця омивається водами Дністровського лиману, з трьох інших сторін оточена глибоким ровом, вирубали в скелі. Спочатку рів заповнювався водою, його глибина становила близько 20 м, ширина 14 м., крім того, внутрішня стіна рову тривала до росту людини і служила захистом для тих, хто охороняв його. У стіни фортеці було вбудовано 34 вежі, різні в плані, по висоті і призначенням. 12 з них – порожнисті усередині, представляли собою житлові приміщення, пристосовані для самостійної оборони і зберігання громадських запасів зерна. Деякі з цих веж мають свої назви, пов’язані з найдавнішими легендами і переказами – башти Овідія, Пушкіна, Темниця, Комендантська і Скарбниця. Вхід у фортецю з боку міста здійснювався через Головні (Кілійські) ворота – це був найважнійший об’єкт в обороні, колись тут був підйомний міст, двоє стулкових воріт, дві загострені решітки – герси, у другому ярусі розташовувалися отвори або щілини для окропу і смоли. Внутрішніми оборонними стінами фортеця розділена на 4 двори, кожен з них мав своє призначення і міг витримати облогу самостійно.
У XV в. Оттоманська імперія робить ряд спроб захопити місто і фортецю. Найважча і жорстока спроба була зроблена в серпні тисячу чотиреста вісімдесят четвертого року, коли 300-тисячна армія турецького султана Баязита II, 50-ти тисячна армія кримського хана Менглі – Гірея і 100 бойових кораблів обложили фортецю з боку суші і лиману. Нападники засипали глибокий кріпосний рів, копали траншеї для артилерії, обстрілювали з усіх боків, а потім пішли на штурм. Після запеклого опору захисники фортеці були вимушені здати її ворогові. На довгі 328 років було встановлено турецьке панування, місто отримало нову назву Акерман (білий камінь), стає центром Акерманського санджака.
У XVIII ст. Росія перетворилася на велику світову державу, що займала важливе місце в системі міжнародних відносин. Події трьох російсько-турецьких військ торкнулися території півдня Росії. У 1770 р після 10 денної облоги війська бригадного генерала И.А. Ігельстрема – перший раз беруть місто. У 1789 р – штурм фортеці здійснювали війська під командуванням Г. Потьомкіна, частинами Чорноморського флоту командував Ф.Ф. Ушаков, брали участь М. Кутузов, М. Платов, Барклай-де-Толлі. У 1832 р фортеця скасовується як військово-оборонна споруда, а в 1896 році була оголошена історико-архітектурним пам’ятником.
Сьогодні Білгород-Дністровська фортеця – це пам’ятка національного значення, приваблива для численних туристів, тут проводяться пісенні фестивалі, стіни фортеці “штурмують” в театралізованих виставах, можна взяти участь і в лицарських поєдинках.
ТУРИ ПО ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ
ДО ЯКИХ ВХОДИТЬ ВІДВІДУВАННЯ
АКЕРМАНСЬКОЇ ФОРТЕЦІ
