Живуть по старинці одеські дворики,
На нові правила дивлячись крізь пальци.
НеспІшно мітлою орудують двірники,
Снують завсідники та постояльці.

 

Білизна на мотузках, на дахах коти,
Й місцеві модниці зі сходів дощатих
Збігають грайливо. Їм дарують квіти
Заїжджі франти з царств тридев’ятих.

(Ірина Дубровська)

 

Красуня Одеса багата визначними пам’ятками. Гості міста поспішають побачити Одеський Оперний, Привоз і Дерибасівську, пройтися по Приморському Бульвару та спуститися по Потьомкінських сходах. Це фасад Одеси, але серце Одеси знаходиться не тут. Серце Одеси живе в старих одеських двориках, оперезаних нескінченними балконами, де ніжаться на сонці всюдисущі коти та полощеться на вітрі свіжовипрана білизна. На жаль, зараз все це поступово зникає. Раніше на невеличкому п’ятачку двору розміщувалися і спортмайданчик, і пральня, і кухня, і їдальня під відкритим небом, і клуб за інтересами. Тут прали і готували, виховували дітей, обговорювали останні новини та влаштовували спільні застілля у свята. Зараз же з дворів зникає зелень, яка витісняється асфальтом, а також столи і лавки. Автомобілі мешканців все більше й більше займають вільний простір, і запах бензину неминуче витісняє запах квітів та фаршированої риби…
Одеські дворики – унікальне явище, що поки існує в єдиному куточку земної кулі, в який повертаєшся, куди б не закинула тебе доля. Фактично, одеські дворики щось середнє між передпокоєм й загальним тамбуром. У них часто відбуваються застілля з нагоди або без нагоди, гарним весняним або літнім днем на сходах, які оперізують дворик, збираються одесити – подихати свіжим повітрям, послухати нові плітки. У таких двориках життя йде розмірено та неквапливо.

Підслухано в одеських двориках:

— И чЬто?

— Ой, ти мені будеш розповідати!

та й все — РОЗІЙШЛИСЯ!

***

Молода жінка миє вікна, дві літні сусідки, сидячи на лавці:

— Ой, Галю, Ви сьогодні господиня, вікна миєте, а то вже сусідів не видно…

***

— Соня, послухайте, скільки вам років?

— Я нещодавно підійшла до тридцяти.

— Ох, і шо вас так затримало в дорозі?

***

— Моня, Ві таки можете полагодити мені розетку?

— Лара, у Вас таки є Фіма, нехай він полагодить…

— Йому не можна, його може вбити струмом!

***

— Яша, а шо ви скажете за фігуру Сіми?

— Ой, а шо тут моя думка? Таки раніше вона за нею стежила, а тепер просто спостерігає…

***

— Соломон Маркович, як справи у вашого сина в школі?

— Вже краще … Але поки ще ходжу на батьківські збори під чужим прізвищем…

***

— Абраша, ну шо такоє? Ти знову лежиш на дивані!

— Ша, Сарочка, не роби гембель … Зате ти знаєш, де таки мене завжди можна знайти.